Вітаємо з перемогою: припинення права на частку у спільному майні

Вітаємо наших юристів з перемогою у черговому затяжному та важкому судовому спорі.

В двох словах про спір: конфлікт між співвласниками квартири в місті Києві бере свій початок в 2014 році. Мали місце неодноразові взаємні претензій та спори. На відміну від попередньої описаної нами ситуації, первісний позов було подано не нами, а нашими опонентами, які просили в порядку статті 365 Цивільного кодексу України припинити право нашого клієнта на належну йому ¼ частку у квартири та виплатити йому грошову компенсацію.

Згідно положень ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1. частка є незначною і не може бути виділена в натурі
2. річ є неподільною
3. спільне володіння і користування майном є неможливим;
4. таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Окрім того Постановою ВСУ від 23.11.2016 року №6-1943цс16 додатково роз’яснено:

«Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1–3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.»

 

До позовної заяви наших опонентів було додано звіт про незалежну оцінку вартості об’єкта нерухомості, датований груднем 2012 року. Саме на грошовій сумі компенсації і на наданому Позивачами звіті хотілося б зупинитися детальніше:

1. Як вказувалося вище, звіт виконаний у 2012 році. А згідно п.6 Постанови Пленуму ВСУ від 04.10.1991 року №7 при неможливості виділу частки в натурі або встановлення порядку користування, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди – судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
   Проте наданий Позивачем звіт даним вимогам не відповідає, оскільки у ньому не вказано дійсної вартості частки нашого клієнта саме на час розгляду справи, тобто у 2017 році.
2. У звіті оцінювач прямо вказував, що в спірній квартирі він не був, а усю інформацію отримав від Позивача усно. Іншими словами при огляді об’єкта нерухомості мають бути присутні як сторони (або ж повідомлені про час та місце огляду) так і експерт.
3. Також у звіті було вказано, що його виконав оцінювач фонду держмайна. Тут важливо розуміти, що існує велика різниця між експертом, який отримав свідоцтво Міністерства юстиції та оцінювачем, який отримав свідоцтво Фонду держмайна.
   По-перше, витрати на оцінювача не відносяться до складу судових витрат.
   По-друге, оцінювач не несе кримінальної відповідальності за виконаний ним звіт і ця обставина є визначальною для суду.

Згідно ст. 143 ЦПК України для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначає експертизу. А згідно ст. 53 ЦПК України як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України “Про судову експертизу“, і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Проте особа, що склала звіт не є експертом і не внесена до реєстру атестованих судових експертів, а тому такий звіт не може вважатися належним і допустимим доказом.

З огляду на вищевказані обставини суд відхилив даний звіт і призначив судову експертизу, яку було направлено до КНДІСЕ. За результатами експертного дослідження було встановлено, що вартість частки нашого клієнта становить 246 450 (двісті сорок шість тисяч чотириста п’ятдесят) гривень. Для розуміння різниці варто вказати, що вартість частки, визначена оцінювачем становила 168 175 гривень. Як бачите, 78 000 гривень різниці і жодної відповідальності для оцінювача.

Разом з тим, після проведення експертизи, шляхом взаємних поступок та переговорів наших юристів та юристів співвласників-Позивачів, сторони змогли дійти згоди та укласти мирову угоду. Ухвалою від 14.02.2017 року №758/11103/14 мирову угоду було затверджено і кожна зі сторін отримала бажане: наші клієнти – гроші, що були внесені на депозитний рахунок суду (як отримати кошти з рахунку суду, можна прочитати за цим посиланням), інші співвласники – частку квартири.

Ще раз звертаємо вашу увагу на наступні нюанси укладення мирових угод, які можуть стати у допомозі:

Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. Отже сторони судового спору можуть укласти мирову угоду, при цьому:

• Угода може бути укладена на будь-якій стадії процесу
• Угода має стосуватися тільки предмету позовних вимог
• Угода має затверджуватися судом за клопотанням сторін
• Ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди є підставою для державної реєстрації прав власності і може бути правовстановлюючим документом (так само як і свідоцтво на спадщину, договір дарування, тощо)
• Ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди є підставою для виплати коштів, що внесені на депозитний рахунок суду.
• В процесі укладання мирової угоди та в процесі виконання її умов не повинні порушуватися права третіх осіб, у тому числі й держави.
• Відповідно до ст. 89 ЦПК України сторони мають право визначити у мировій угоді порядок розподілу судових витрат. Як правило сторони прописують, що не відшкодовуватимуть один одному понесені судові витрати та не заявлятимуть вимоги про компенсацію здійснених ними витрат по справі.
• Особи, які підписують від імені сторін цю мирову угоду, повинні мати всі необхідні повноваження на підписання Мирової угоди