16 хв читання
Визнання права власності в порядку спадкування
Тема сьогоднішньої публікації є знайомою для багатьох, проте мало хто з громадян та тих клієнтів, які до нас зверталися, має хоча б віддалене уявлення як вирішувати подібні проблеми. Якщо коротко, то досить часто трапляється так, що спадкоємці при реалізації своїх спадкових прав зустрічаються з труднощами у вигляді відсутності оригіналів необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно…
Тема сьогоднішньої публікації є знайомою для багатьох, проте мало хто з громадян та тих клієнтів, які до нас зверталися, має хоча б віддалене уявлення як вирішувати подібні проблеми.
Якщо коротко, то досить часто трапляється так, що спадкоємці при реалізації своїх спадкових прав зустрічаються з труднощами у вигляді відсутності оригіналів необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно або помилки в них. В такому випадку нотаріус не може і просто не має право видавати свідоцтво про право на спадщину.
І постає питання, що ж робити в таких випадках? Для прикладу наведемо кілька справ, які вирішувалися нашими юристами:
Справа №1:
Клієнтка мала чоловіка. Після смерті чоловік (Спадкодавець) залишив після себе заповіт, що посвідчений секретарем виконкому сільської ради, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповів дружині.
З метою оформлення спадкових прав Позивачем була написана заява про прийняття спадщини, а нотаріальною конторою було заведено спадкову справу.
Оскільки дружина певний час проживала в іншій області, а з чоловіком фактично контактували тільки діти від першого шлюбу, одразу після смерті спадкодавця діти через неприязні стосунки з мачухою забрали з дому абсолютно усі документи.
Оскільки клієнту повний склад спадщини був невідомий, а документи родичі відмовилися віддати та вимагали грошові кошти за них, нотаріусом та нашими адвокатами були направлені відповідні запити для розшуку майна, що належало Спадкодавцеві.
Згідно наданої інформації та документів від державних органів, спадкодавцеві належало наступне майно:
- Земельна ділянка сільськогосподарського призначення. Дана земельна ділянка належала спадкодавцеві на підставі державного акту.
- Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Дана земельна ділянка була надана Спадкодавцеві безоплатно в порядку приватизації на підставі рішення виконкому сільської ради. При цьому державний акт на зазначену ділянку відсутній.
- Житловий будинок 1980 року побудови. Даний житловий будинок був збудований Спадкодавцем і зареєстрований в поземельних книгах, проте за життя він не оформив його в органах БТІ.
Відповідно до Наказу Мін’юсту від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації (в тому числі і на землю), проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Таким чином необхідною мовою для видачі свідоцтва про право на спадщину є наявність оригіналів державних актів на земельні ділянки та наявність реєстрації житлового будинку в органах БТІ.
Оскільки у клієнта будь-які документи на вказане майно спадкодавця були відсутні, нотаріус відмовив у видачі свідоцтв на спадщину.
Рішення суду по даній справі, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Справа №2:
Помер чоловік клієнтки. Спадкодавець за життя мав у власності земельну ділянку у Київській області на підставі Державного акта. Зазначену ділянку спадкодавець отримав в порядку приватизації на підставі рішення сільської ради від 1996 року.
Після впровадження системи кадастрових номерів та Державного реєстру речових прав спадкодавець звертався до відповідних органів (землевпорядника, Держгеокадастру, Реєстраційної служби) з метою виготовлення технічної документації на земельну ділянку, присвоєння кадастрового номеру та реєстрації свого права власності в новому реєстрі.
В результаті спадкодавцеві замість державного акту у 2013 році було видано свідоцтво про право власності та витяг з ДРРП на земельну ділянку, в яких кадастровий номер записано як 8000000000:01:075:0075 (кадастровий номер змінено з метою захисту дотримання адвокатської таємниці).
В 2016 році чоловік Заявника помер. До майна померлого нотаріальною конторою було заведено спадкову.
З метою оформлення спадкових прав нотаріусом були направлені запити до органів Держгеокадастру для отримання витягів з Державного земельного кадастру.
Згідно даних державного земельного кадастру земельна ділянка спадкодавця знаходяться в кадастровому кварталі «01:057».
Проте при перевірці правовстановлюючих документів було встановлено, що кадастровий номер кварталу вказано «075» в межах кадастрової зони «3221286801:01», а фактично земельна ділянка знаходиться в кадастровому кварталі «057» тієї ж кадастрової зони.
Іншими словами було виявлено технічну друкарську помилку, яка полягає в тому, що кадастровий номер замість 8000000000:01:057:0075 в свідоцтво про право власності та в ДРРП було записано як 8000000000:01:075:0075.
Відповідно до Постанови КМУ від 17.10.2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України. Номер кадастрового кварталу складається з дванадцятизначного номера кадастрової зони, в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою та тризначного номера кадастрового кварталу в межах кадастрової зони. Помилками у Державному земельному кадастрі є технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка). У разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки. Державний кадастровий реєстратор під час розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей.
Відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника, обтяжувача вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.
Таким чином необхідною умовою для видачі свідоцтва про право на спадщину є наявність правовстановлюючого документа на нерухоме майно, інформація в якому відповідає фактичному об’єкту нерухомого майна.
При цьому нормативні акти, що регулюють відносини, передбачають обов’язкове звернення саме власника майна для усунення помилки. Отже сам спадкоємець (клієнтка) не має відповідних повноважень для виправлення вказаної помилки.
А тому наявність такої помилки унеможливила оформлення спадкових прав, отримання витягу з ДЗК та отримання свідоцтва про право на спадщину.
Рішення суду по даній справі, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Справа №3:
Клієнт є донькою спадкодавця. Спадкодавець був власником 1/3 частин Будинковолодіння в місті Києві на підставі свідоцтва про право власності від 1952 року. 1/3 частина зазначеного Будинковолодіння належить іншій особі (співвласник №2) згідно договору дарування від 1953 року. Власником ще 1/3 частини будинку була також інша особа (Співвласник №3).
На підставі рішення виконавчого комітету районної ради депутатів трудящих м. Києва від 1973 року частина Будинковолодіння була виділена Співвласнику №3 в окремий об’єкт нерухомості та їй було присвоєно новий поштовий номер. Цим же рішенням спадкодавця та співвласника №2 було зобов’язано звернутися до БТІ з метою перерахунку ідеальних часток Будинковолодіння та заміни правовстановлюючих документів.
На жаль спадкодавець та співвласник №2 перерахунку часток та заміни документів не здійснили і станом на день смерті спадкодавця за ним рахувалося 1/3 частка Будинковолодіння.
Розрахунок часток здійснюється згідно наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 №55 «Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна». Розділом №3 зазначеної інструкції визначено, що розрахунок часток у спільній власності на об’єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об’єктів нерухомого майна.
При цьому в п.3.2 Інструкції вказано, що вказані в правовстановлювальних документах розміри часток співвласників на об’єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.
Оскільки частки спадкодавця та співвласника №2 на момент виділу були рівними, то для збереження в сумі права власності одиниці, їх частки у праві власності на Будинковолодіння мають становити по ½ (одна друга). З огляду на це клієнт має успадкувати не 1/3 частку будинку (як вказано у свідоцтві про право власності), а 1/2. Проте нотаріус може видати свідоцтво тільки на ту частку, яка вказана в свідоцтві, тобто на 1/3. А здійснити самостійно перерахунок ні клієнт ні нотаріус права не мають.
У зв’язку з тим, що фактично успадкована частка не відповідає тій, яка вказана у правовстановлюючому документі, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на спадщину.
Рішення суду по даній справі, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Ми з вами побачили три, на перший погляд, різні ситуації. Проте усі їх об’єднує наявність певних обставин що унеможливлюють оформлення спадкових прав та видачу свідоцтва на спадщину.
Для початку спробуємо розібратися, що таке спадкування і яким чином воно відбувається. Спадкуванню присвячена книга шоста Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування може відбуватися як за законом (Глава 86 ЦК України), так і за заповітом (Глава 85 ЦК України).
Для того, аби реалізувати спадкові права, Спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину (ст. 1268 ЦК України та ст. 548, 549 ЦК УРСР).
Відповідно до положень ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з моменту смерті спадкодавця. При цьому відповідно до п.4.10 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Згідно ж ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Тобто для того, аби реалізувати право на спадщину, спадкоємець, як правило, має протягом шести місяців з моменту смерті спадкодавця звернутися до нотаріуса за останнім місцем проживання померлого та написати заяву про прийняття спадщини.
При першому відвідуванні нотаріуса, для уникнення непорозумінь та конфліктів, а також з метою економії часу та сил, радимо мати з собою оригінал свідоцтва про смерть, паспорт, ідентифікаційний код та документи, що підтверджують родинні зв’язки або заповіт. Цього мінімуму документів буде достатньо для негайного заведення спадкової справи, а інші документи можна буде донести в будь-який час. Звертаємо увагу, що найголовнішою та єдиною дією, яку має невідкладно здійснити спадкоємець – є саме прийняття спадщини у нотаріуса та саме у строк шість місяців з моменту смерті. Якщо пропустити цей строк, можлива ситуація повного позбавлення права на спадщину. Виключенням є лише випадки, коли рішенням суду особі надається додатковий час для прийняття спадщини, але про це ми напишемо більш детально в наступних публікаціях.
Після прийняття спадщини дії нотаріуса регулюються Главою 10 Наказу Мін’юсту від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», якою визначений порядок оформлення свідоцтва про спадщину.
Нас же більше цікавить пункти 4.15 та 4.20 цього наказу, згідно яких видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації (в тому числі і на земельну), проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Таким чином необхідною умовою для видачі свідоцтва про право на спадщину є наявність правильно оформленого та належним чином зареєстрованого оригіналу правовстановлюючого документа на нерухоме майно, інформація в якому відповідає фактичному об’єкту нерухомого майна.
Якщо ж існують будь-які проблеми з документами чи інші обставини, які унеможливлюють видачу нотаріусом свідоцтва на спадщину, спадкоємцеві для оформлення своїх прав, для початку, необхідно отримати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Після відмови нотаріуса фактично єдиний шлях оформлення спадкових прав – звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування. А постанова нотаріуса про відмову є юридичною підставою для такого звернення до суду.
Для того, аби суд міг визнати за вами право власності на певну спадщину, ви, як спадкоємець, маєте довести, що спадкодавець мав на неї права на час смерті. Зверніть увагу, що судове рішення саме по собі може бути правовстановлюючим документом і заміняти собою свідоцтво про право на спадщину (наприклад при визнанні права власності в порядку спадкування на квартиру чи будинок свідоцтво підлягатиме реєстрації в державному реєстрі речових прав і в витягу в графі підстава власності буде вказано саме «рішення суду», а не «свідоцтво на спадщину»).
З питань розгляду такої категорії справ існують навіть спеціальні роз’яснення Пленуму. Зокрема 30.05.2008 року Пленум Верховного суду України прийняв постанову №7 «Про судову практику у справах про спадкування», а 16.05.2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ видав лист за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».
Для того, аби просто не переповідати дані роз’яснення, ми зупинимось лише на найбільш поширених видах і на особливостях їх спадкування через суд:
- Ситуація зі справи №1 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка належала спадкодавцеві на підставі державного акту, проте сам державний акт в оригіналі відсутній.
В даному випадку, пред’являючи позов, необхідно завчасно звернутися до органів Держгеокадастру та отримати копію правовстановлюючого документа та довідку про реєстрацію права власності за спадкодавцем. Дана довідка або витяг з поземельної книги може видаватися також в сільраді, якщо реєстрація права відбувалася за старого законодавства. - Ситуація зі справи №1 щодо ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Дана земельна ділянка була надана Спадкодавцеві безоплатно в порядку приватизації на підставі рішення виконкому сільської ради. При цьому державний акт на зазначену ділянку відсутній.
В даному випадку підставою для задоволення позову був лише факт наявності рішення сільради про передачу у власність ділянки в порядку приватизації та факт реєстрації права в поземельній книзі.
Але звертаємо увагу, що згідно роз’яснень ВССУ в листі від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. - Ситуація зі справи №1 щодо житлового будинку 1980 року побудови. Даний житловий будинок був збудований Спадкодавцем, проте за життя він не оформив його в органах БТІ. Окрім того будинок був частиною колгоспного двору.
Згідно роз’яснень ВССУ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок. Таким законодавчим актом, зокрема, є Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року.
В свою чергу погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 – 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР передбачала обов’язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на будинок в порядку спадкування записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення земельних ділянок під забудову тощо.
В даному випадку для суду має вирішальне значення наявність довідки про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок, яка видається виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад (Додатки № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих) або ж записів у погосподарських книгах. - Ситуація зі справи №2 щодо неправильно записаного в правовстановлюючому документі кадастрового номера.
В даному випадку перед зверненням до суду необхідно звернутися із запитами до органів Держгеокадастру та органів Державної реєстрації речових прав і підтвердити наявність друкарської помилки та належність ділянки спадкодавцеві на підставі раніше виданого державного акта і розташування її певній кадастровій зоні. - Ситуація зі справи №3 щодо невірно вказаної фактичної частки.
В даному випадку необхідно надати суду докази того, що мав місце виділ (рішення райради, тощо), факт реєстрації виділеної частки як окремого об’єкта нерухомого майна, факт реєстрації за спадкодавцем частки без перерахунку та неможливість самостійного проведення такого перерахунку. - Ситуація, за якої спадкодавцеві належала квартира, яка була збудована в кооперативному будинку і за яку було сплачено пай, або ж гараж в кооперативі проте спадкодавець не отримав свідоцтво про право власності або не зареєстрував його в органах БТІ.
В даному випадку мають застосовуватися ро’яснення, що містяться в п.8 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно якого У разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.
Тобто вирішальним для суду буде наявність довідки про повну сплату пайового внеску. - Спадкування права на земельну частку (пай).
Згідно роз’яснень постанови Пленуму ВСУ 30.05.2008 №7 при вирішенні спору про спадкування права на пай основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Тобто для підтвердження права необхідно буде відшукати хоча б копію такого сертифіката та підтвердити факт того, що пай не був виділений в натурі.
Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (право на пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.) та відповідні норми ЦК УРСР.
Слід враховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. - Спадкування самочинного побудованого будинку.
Згідно роз’яснень постанови Пленуму ВСУ 30.05.2008 №7 до спадкоємців переходить лише право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Також варто відзначити, що звертаючись до суду з позовом, необхідно правильно визначати відповідача по справі. Згідно положень ЦК та роз’яснень Пленуму, відповідачем по справі мають бути інші спадкоємці. Іншими словами, якщо спадкоємців кілька, а до суду звертається тільки один – відповідачами мають бути інші спадкоємці. Якщо спадкоємець лише один, то відповідачем має бути територіальна громада за місцезнаходженням спадкового майна, оскільки вона вважається “спадкоємцем останньої черги” (наприклад для міста Києва представником територіальної громади є Київська міська рада, для села представником громади є селищна рада і т.д.).
Як бачимо, ситуацій може бути багато, кожна справа має свої індивідуальні особливості і описати їх усі в межах даної публікації неможливо. Вищевикладений перелік не є вичерпним, а охоплює лише найбільш поширені випадки. Як бачимо, спадкоємці мають змогу реалізувати та оформити свої спадкові права не тільки у нотаріуса, але і через суд у випадку виникнення проблем. Разом з тим перед зверненням до суду варто провести ретельну підготовку та зібрати максимальну кількість документів і доказів на підтвердження позовних вимог, а також спробувати усі інші шляхи для оформлення спадщини і лише потім пред’являти позов.
Будемо раді допомогти в супроводженні та оформленні спадкових прав в судовому та позасудовому порядку.
Також після отримання остаточного судового рішення у вас виникне необхідність зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав, оскільки будь-які права власності на нерухоме майно підлягають державній реєстрації. Як це зробити, а також відповіді на найбільш поширені питання в сфері реєстрації права власності ви можете дізнатися з нашої публікації “Реєстрація права власності на підставі рішення суду“.
Залишити коментар